субота, 8 липня 2017 р.

Література на літо

                                           
                                  
                                   Українська література 7 клас

1. В. Рутківський " Джури - характерники" (позакласне читання);
2. Іван Франко "Захар Беркут";
3. Андрій Чайковський " За сестрою";
4. Михайло Стельмах " Гуси-лебеді летять";
5. Григір Тютюнник " Климко"

                                   Українська література 8 клас

1. Народні думи : " Маруся Богуславка" , " Буря на чорному морі";
2. Ліна Костенко " Дума про братів неазовських" (позакласне читання);
3. " Слово про похід Ігорів"
4. Іван Карпенко- Карий " Сто тисяч";
5. Михайло Коцюбинський " Дорогою ціною"

                                   Зарубіжна література 8 клас

1. Гомер " Іліада", Одіссея";
2. Есхіл " Прометей закутий";
3. Софокл " Антігона";
4. Публій Вергілій Марон " Енеїда";
5. Публій Овідій Назон " Метаморфози";
6. "Пісня про Роланда";
7. Аліг'єрі Данте " Божественна комедія"



понеділок, 6 лютого 2017 р.

Для учнів 7 класу

Індивідуальне завдання
1-учень. Олекса Петрович Стороженко народився 24 листопада 1806 року в с.Лисогори Ботнянського повіту (тепер Ічнянський р-н) на Чернігівщині в родині дрібного поміщика, що належала до старовинного козацького роду, відомого ще з 17 ст. Дитячі роки письменника минули у містечку Великі Будища Зінківського повіту на Полтавщині.
2. Освіта. Служба у війську. Зустріч з цікавими людьми.
2-й учень. Початкову освіту Стороженко здобув удома. Потім навчався у «благородному пансіонаті» при Слобідсько-Українській гімназії у Харкові. З 1824 року впродовж майже тридцяти років О.Стороженко перебував на військовій службі, брав участь у російсько-турецькій війні. О.Стороженко довгий час був чиновником при Міністерстві внутрішніх справ. Умів блискуче розкривати складні й заплутані карні справи.
У 1825 році в Немирові письменник подружився зі сліпим столітнім дідом, який багато розповідав про минуле, зокрема походи Максима Кривоноса. А в 1827 році на Катеринославщині познайомився з 96-літнім запорожцем, який розказував про Запорізьку Січ. Цей матеріал ліг в основу багатьох творів.

3. Перші твори письменника,їх тематика. Інші захоплення автора.
3-й учень. Першим твором О.Стороженка був роман «Братья-близнеци», написаний у 1857 році з підзаголовком «Очерки Малороссии пришлого столетия». Твори письменника друкували в російських журналах та українському журналі «Основа», зокрема збірку «Українські оповідання».
Тематика творів- це зображення побуту, звичаїв, повір»їв українського селянства, героїчні сторінки козацької вольниці Запорізької Січі. Окреме місце у творчому доробку належить гумористичним оповіданням («Закоханий чорт», «Голка», «Вуси», «Скарб”). Оповідання «Скарб» увійшло до збірки «З народних вуст»і має фольклорну основу.
Олекса Петрович блискуче грав на віолончелі і знався на історії світової музики, виявив також неабиякий талант у малюванні та скульптурі. За свої скульптурні роботи був нагороджений медаллю Академії мистецтв, а за проект пам»ятника Несторові Літописцю отримав титут художника.
4. Останні роки О.Стороженка.
1-й учень. Вийшовши у відставку 1868 року, О.Стороженко оселився на хуторі Горішин поблизу м.Брест у Білорусі. Займався громадською діяльністю- його обрали предводителем дворянства і головою з»їзду мирових суддів. Помер 18 листопада 1874 року.

четвер, 2 лютого 2017 р.

Для учнів 6 клас






Ігор Калинець
Біографія

  Ігор Миронович Калинець на­ родився 9 липня 1939 року в місті Ходорові на Львівщині в сім’ї служ­бовця. У 1956 р. закін­чив середню школу й вступив до Львівського університету імені Івана Франка. 1962 року, закінчивши українське відділення філологічного факультету, почав працювати в обласному архіві: спочатку архіва­ріусом, а згодом – старшим науковим співробітником. Перша збірка віршів поета «Вогонь Купала» побачила світ у видавництві «Молодь» 1966 року і здобула прихильні відгуки критиків. Проте до 80-х років його мало хто знав в Україні. За свою громадянську позицію 1972 року Ігор Калинець отримав шість років суворих таборів і три роки заслання, які відбув на Північному Уралі і в Забайкаллі. Тоді попереднє слідство встановило, що він «унаслідок націоналістичних переко­нань, починаючи із 1965 року, з метою підриву та ослаблення радянської влади проводив антирадянську пропаганду й агітацію шляхом створення, розповсюдження та збереження наклеп­ ницьких документів, які порочать радянський державний лад». Дружину Ігоря Калинця – відому українську поетесу Ірину Калинець – спітка­ла така сама доля. В ув’язненні поет працював токарем і кочегаром. На волю вийшов 1981 року. А реабілітува­ли Ігоря Калинця, як і багатьох, лише 1990-го… Після повернення із заслання був редактором журналу львівського обласного відділу Фонду культури. Творчий доробок поета стано­ вить 17 збірок, що згруповані у двох циклах: у 1991 році у Варшаві вийшов перший том циклу «Пробуджена муза» (9 збірок), а в США – дру­гий том «Невольнича муза» (8 збірок). Творчість Калинця істотно вплинула на ба­гатьох українських поетів пізніших поколінь. Після повернення з ув’язнення та виселення 1981 року Калинець пише і публікує каз­ки для дітей (наприклад, «Дурні казки», 1998), готує перевидання власних поезій. 1994 року журнал «Сучасність» опублікував його повість «Молімось зорям дальнім», написану ще 1972 року під час перебування у слідчому ізоляторі львівської в’язниці. Та поза всякими сумнівами Калинець був і залишається передовсім поетом. Автор двох томів-фоліантів, куди ввійшли сімнадцять збірок оригінальних поезій. Ігор Калинець є почесним членом Міжнародного ПЕН-клубу, лауреатом літературної премії імені Івана Франка (Чикаго, США, 1979). У 1992 році отримав премію імені Василя Стуса, а за книжку вибраних поезій «Тринадцять аналогій» удосто­єний Національної премії України імені Тараса Шевченка. Книжка «Слово триваюче» вийшла друком у Харкові 1997 року. У доробку поета також чимало творів для ді­тей, наприклад, «Книжечка для Дзвінки», видана в Києві 1991 року. Дзвінка – це ім’я коханої ви­датного карпатського ватажка опришків Олекси Довбуша, пам’ять якого й досі вшановують на Західній Україні. Також ім’ям Дзвінка Ігор Калинець назвав свою доньку. За визначні заслуги в утвердженні націо­нальної ідеї, популяризацію українського слова відомому поетові та громадському діячеві Ігореві Калинцю було присвоєно звання почесного громадянина Львова. Живе і працює у Львові. Почесний доктор Львівського національного університету імені Івана Франка.

ПИСАНКИ
Виводить мама дивним писачком 
по білому яйці воскові взори. 
Мандрує писанка по мисочках 
із цибулиним золотим узваром, 
з настоями на травах і корі, 
на веснянім і на осіннім зіллі — 
і писанка оранжево горить 
у філіграннім1 сплеті ліній. 
То вже вона, як дивовижний світ, 
то вже дзвенить, як згусток сонця, 
буяють буйно квіти у росі, 
олені бродять в березневім соці. 
І стилізовані сплітаються сади 
у маєві густих обрамлень, 
мереживом найтоншим мерехтить 
геометричний космацький орнамент. 
І я поплив у світ дитячих мрій 
на білі колискові оболоні2... 
Котились писанками ізгори 
ясні сонця у мамині долоні.

1 Філігранний — виконаний з особливою майстерністю до найменших деталей та дрібниць.
2 Оболоні — заплавні луки.

ДИВОСВІТ

( Фрагменти )
1. Стежечка
ходім зі мною стежечко
обережно
не зачепися за камінець
переступи соломку
і під спориш не ховайся
все одно бачу а там
за городом ого як ти виросла
сама біжиш
через струмок перескакуєш
батіжком по пилюці цвяхуєш
за суницею збочуєш
топчеш горох при дорозі
коли б глянути стежко
он з тої гори
на всенький світ
тільки не поспішай
така верчена ти
як дзиґа
але ж світ красний
голова крутиться

4. Блискавка
пливе собі королева
королева темряви
у дзеркало а темно
зблисне на мить світлом
зазирне
хто на світі найгарніший
ви ваша темність
відкаже дзеркало
похапцем
заспокоїться королева
на часину
сказано писана красуля

8. Веселка
надягла веселка
стрічок
стрічок як у свято
взяла коромисло
і пішла до річки
дорогою перестрів її
князенко Соняшник
із золотим черевичком
в руці
поміряла веселка
якраз на ніжку
от вони й побралися

10. Криничка
сплю глибоко глибоко
а ще глибше
мати моя підземна
я їй про зорі розповідаю
а вона про коріння дуба
я їй про хмаринку
а вона студеним молоком
мене поїть
я їй про метелика
а вона
з водяного царства
русалку приводить
а оце
весняна калина
не хоче забрати з мене
свою подобу
тільки сонце
п’є та п’є
калинову воду
через золоті соломинки

15. Дим
втік дим від вогнища
просто у синіх джинсах
розпатланий
та й подався у мандри
тільки спечену картоплину
прихопив
по дорозі до міста
сів у трамвай принюхується
зітхнула кондуктор —
осінь мені запахла
залоскотало водієві в носі
повернув трамвай
і гайнув у гай
я не в той трамвай сів
подумав дим
і через вікно
вистрибнув

вівторок, 3 січня 2017 р.

Список літератури для читання

                                             Українська література 
 
6 клас

1.Емма Андієвська "Казка про яян", "Говорюща риба"
2. Всеволод Нестайко "Тореадори з Васюківки"
3. Ярослав Стельмах  " Митькозавр із Юрківки, або Химера лісового озера"
4. Леся Воронина " Таємне Товариство Боягузів, або Засіб від переляку № 9"

7 клас

1.Григір Тютюнник " Климко"
2. Григір Тютюнник " Вогник далеко в степу" (позакласне читання)
3. Олекса Стороженко " Скарб"
4. Богдан Лепкий " Мишка (Казка для дітей: для малих і великих)"
5.Марина Павленко " Русалонька із 7-Б, або Прокляття роду Кулаківських"
6. Олександр Гаврош " неймовірні пригоди Івана Сили"


                                         
                                           Зарубіжна література 
7 клас

1.Джеймс Олдрідж " Останній Дюйм"
2.Олександр Грін  "Пурпурові вітрила"
3. Артур Конан Дойл . Оповідання про Шерлока Холмса. " Пістрява стрічка"

понеділок, 5 грудня 2016 р.

Василь Биков


Василь Быков

Біографія Василя Бикова


Василь Володимирович Биков народився 19 червня 1924 року в селі Бички Ушацкого району Вітебської області.
Навчався на скульптурному відділенні Вітебського художнього училища. Закінчив Саратовське піхотне училище.
У 1942 році майбутній письменник вступив до лав Червоної Армії. Восени 1943 року присвоєно звання молодшого лейтенанта.
Брав участь у боях за Кривий Ріг, Олександрію, Знам'янку. Воював на Другому і Третьому Українських фронтах, пройшов по території Румунії, Болгарії, Югославії, Австрії, двічі був поранений.
Вперше твори Василя Бикова були опубліковані в 1947 року, проте, творча біографія письменника починається з розповідей, написаних в 1951 році.
Тематика ранніх оповідань, дійовими особами яких стали солдати і офіцери, визначила подальшу долю Бикова, багато з творів якого присвячені дій Великої Вітчизняної війни.
Безкомпромісність прози Бикова стала причиною нападок радянської критики, яка звинувачувала письменника в оскверненні радянського ладу.
Популярність Василю Бикову принесла повість «Третя ракета», написана в 1962 році.
В 1960-е публікує повістю «Альпійська балада», «Мертвим не боляче», в 1970-е - «Сотников», «Обеліск», «Дожити до світанку», «Піти і не повернутися».
Ці твори поставили Василя Бикова в один ряд з видатними майстрами військової прози ХХ століття.
З 1972 по 1978 рік Василь Биков обіймав посаду секретаря Городнянського відділення Спілки письменників УРСР.
У 1974 році Василь Биков був нагороджений Державною премією СРСР (за повість «Дожити до світанку», 1973).
У 1980 році отримав звання Народного письменника Білорусі, а у 1986 році був нагороджений Ленінською премією за повість «Знак біди».
Деякі твори письменника, такі як повісті «Третя ракета» (1962), «Дожити до світанку», були екранізовані.
Середина 90-х як ніби повернула письменника в радянські часи. Широка цькування в державній пресі, заборона, цензура на вихід його нових творів, погіршення на цьому ґрунті здоров'я змусили покинути Бикова Батьківщину. Кілька років він жив за кордоном.
У грудні 2002 року Василь Биков переїхав на постійне проживання у Чехію. Тоді письменник сказав, що він «давно мріяв оселитися в Чехії, завжди симпатизував цій країні та її громадянам».
У вирішенні проблеми переїзду Бикова в Чехію активну участь брала канцелярія чеського президента і особисто Вацлав Гавел.
Кілька останніх років Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської премії, народний письменник Білорусі проживав у ФРН, а до цього у Фінляндії.
Потім Биків переніс в Чехії операцію з видалення ракової пухлини шлунка. У Білорусі письменник перебував на реабілітації після перенесеної операції, проте розвиток хвороби зупинити не вдалося...
Народний письменник Білорусі Василь Биков помер 22 червня 2003 року о 20 годині 30 хвилин в реанімаційному відділенні онкологічного госпіталю в Боровлянах, під Мінськом.



http://lib.misto.kiev.ua/UKR/ZMIST/ROSIYSKA/VASIL_VOLODIMIROVICH_BIKOV/alpiyska_balada.dhtml

четвер, 1 грудня 2016 р.

Булат Окуджава

Булат Окуджава біографіяБулат Окуджава біографія Булат Шалвович Окуджава (1924 — 1997) —  письменник (поет, прозаїк), сценарист, автор пісень і музики. Народився Булат Окуджава 9 травня 1924 року в Москві в сім’ї, яка емігрувала з Грузії. Першу освіту отримав в школі Тбілісі, але в російськомовному класі. У 1940 році став працювати учнем токаря в Тбілісі. Під час Великої Вітчизняної війни добровільно відправився на фронт, де був поранений. Перша пісня Окуджави була написана на Північно-Кавказькому фронті в 1943 році, проте не збереглася. Друга пісня була написана в 1946 році. Вищу освіту здобув у державному університеті Тбілісі, по закінченню якого став працювати вчителем. У 1955 році вступив в КПРС, а в наступному році переїхав до Москви. Перші виступи, на яких він співав пісні на свої вірші і музику, відбулися в 1956. Приблизно в цей час Булат складає найвідоміші свої пісні. Літературна кар’єра Окуджави привела його до роботи в «Молодій гвардії» (редактором), «Літературній газеті» (завідуючим відділом) . Пізніше став членом Спілки письменників СРСР. Особливо популярною стала пісня Окуджави «Тут птахи не співають», виконана у фільмі «Білоруський вокзал». Також за своє життя Булат Окуджава склав безліч пісень для мультфільмів, кінофільмів, написав кілька повістей. Перший альбом його пісень вийшов в 1968 році у Франції. У 1990 -х роках проживає переважно за кордоном. Помер 12 червня 1997 року в Парижі. Похований на Ваганьківському кладовищі в Москві.

 ДО СВИДАНИЯ, МАЛЬЧИКИ



 Ах, война, что ж ты сделала, подлая:
 стали тихими наши дворы,
 наши мальчики головы подняли –
 повзрослели они до поры,

 на пороге едва помаячили
 и ушли, за солдатом – солдат...
 До свидания, мальчики! Мальчики,
 постарайтесь вернуться назад.

 Нет, не прячьтесь вы, будьте высокими,
 не жалейте ни пуль, ни гранат
 и себя не щадите, и все-таки
 постарайтесь вернуться назад.

 Ах, война, что ж ты, подлая, сделала:

 вместо свадеб – разлуки и дым,
 наши девочки платьица белые
 раздарили сестренкам своим.

 Сапоги – ну куда от них денешься?
 Да зеленые крылья погон...
 Вы наплюйте на сплетников, девочки.
 Мы сведем с ними счеты потом.

 Пусть болтают, что верить вам не во что,
 что идете войной наугад...
 До свидания, девочки! Девочки,
 постарайтесь вернуться назад.

До побачення, хлопчики…
(переклад Петра Голубкова)

Ах, війна, що ж ти, підла, накоїла:
Стали тихими наші двори,
Підняли наші хлопчики голови —
Подорослішали до пори,
На порозі простилися пошепки
І пішли, за солдатом — солдат...
До побачення, хлопчики! Хлопчики,
Поверніться живими назад.
Не ховайтеся, будьте як месники,
Не шкодуйте ні куль, ні гранат
І себе не жалійте, і все-таки
Поверніться живими назад.
Ах, війна підла, що ж наробилося:
Не весілля — розлуки і дим,
А дівчатка вже платтячка білі всі
Роздарили сестричкам своїм.
Бо тих чоботів — як їм уникнути?
Та зелені ті крила погон...
На плітки ви наплюйте всі, дівчинки.
Ми зведемо рахунки з часом.
Хай базікають: вірити ні в кого,
Навмання що війною йдете...
До побачення, дівчинки! Дівчинки,
Поверніться живими проте.

понеділок, 28 листопада 2016 р.

Альфред Маргул Шпербер

Альфред Маргул Шпербер – румунський поет, писав вірші німецькою мовою. Народився 23 вересня 1898 року в м. Сторожинець, Буковина. Навчався в Чернівцях, Відні. Учасник першої світової війни. Після її закінчення жив в Америці, в 1924 році повертається в Європу, потім на батьківщину. Німецькомовний поет Румунії був євреєм. В якості псевдоніма він додав до свого простого прізвища ім’я матері Маргула і став Маргул Шпербером. У 20-і роки його твори вже друкують в Німеччині, Австрії – скрізь, де читають німецькою. Думка всіх була єдиною – з’явився класик. А те, що він живе в Трансильванії – мало хто, де живе?
Та прийшли 30-і роки, його друзі поступово потрапляють у місця, про які сьогодні людство згадує з болем і жахом. Чистота його німецької мови не могла зрівнятися ні з чиєю, але… Все ж таки, завдяки друзям, його не зачепили. До кінця війни східноєвропейський єврей Маргул-Шпербер жив приватними уроками… німецької мови.

Про назву концтабору Бухенвальд
Як близько звідси Веймар гомонів! 
А тут — навіки мовкли голоси... 
Мене проймає невимовний гнів, 
Бо й край мій зветься: Букові ліси.

Давно було це: килим з ніжних трав 
Ліс буковий, так пам'ятний мені. 
Хлопчиськом на поляні я лежав, 
Пливли біляві хмари в вишині.

О лютий час, що сон дитячий стер
І кожен спомин взяв у колію!.. 
Коли я чую слово це тепер — 
Не можу юність згадувать свою.

Бо в спомини мої вповза кошмар, 
Який виймає серце із грудей: 
А чи оте біляве пасмо хмар 
Було не димом спалених людей?         
(Переклад Петра Рихла)