понеділок, 5 грудня 2016 р.

Василь Биков


Василь Быков

Біографія Василя Бикова


Василь Володимирович Биков народився 19 червня 1924 року в селі Бички Ушацкого району Вітебської області.
Навчався на скульптурному відділенні Вітебського художнього училища. Закінчив Саратовське піхотне училище.
У 1942 році майбутній письменник вступив до лав Червоної Армії. Восени 1943 року присвоєно звання молодшого лейтенанта.
Брав участь у боях за Кривий Ріг, Олександрію, Знам'янку. Воював на Другому і Третьому Українських фронтах, пройшов по території Румунії, Болгарії, Югославії, Австрії, двічі був поранений.
Вперше твори Василя Бикова були опубліковані в 1947 року, проте, творча біографія письменника починається з розповідей, написаних в 1951 році.
Тематика ранніх оповідань, дійовими особами яких стали солдати і офіцери, визначила подальшу долю Бикова, багато з творів якого присвячені дій Великої Вітчизняної війни.
Безкомпромісність прози Бикова стала причиною нападок радянської критики, яка звинувачувала письменника в оскверненні радянського ладу.
Популярність Василю Бикову принесла повість «Третя ракета», написана в 1962 році.
В 1960-е публікує повістю «Альпійська балада», «Мертвим не боляче», в 1970-е - «Сотников», «Обеліск», «Дожити до світанку», «Піти і не повернутися».
Ці твори поставили Василя Бикова в один ряд з видатними майстрами військової прози ХХ століття.
З 1972 по 1978 рік Василь Биков обіймав посаду секретаря Городнянського відділення Спілки письменників УРСР.
У 1974 році Василь Биков був нагороджений Державною премією СРСР (за повість «Дожити до світанку», 1973).
У 1980 році отримав звання Народного письменника Білорусі, а у 1986 році був нагороджений Ленінською премією за повість «Знак біди».
Деякі твори письменника, такі як повісті «Третя ракета» (1962), «Дожити до світанку», були екранізовані.
Середина 90-х як ніби повернула письменника в радянські часи. Широка цькування в державній пресі, заборона, цензура на вихід його нових творів, погіршення на цьому ґрунті здоров'я змусили покинути Бикова Батьківщину. Кілька років він жив за кордоном.
У грудні 2002 року Василь Биков переїхав на постійне проживання у Чехію. Тоді письменник сказав, що він «давно мріяв оселитися в Чехії, завжди симпатизував цій країні та її громадянам».
У вирішенні проблеми переїзду Бикова в Чехію активну участь брала канцелярія чеського президента і особисто Вацлав Гавел.
Кілька останніх років Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської премії, народний письменник Білорусі проживав у ФРН, а до цього у Фінляндії.
Потім Биків переніс в Чехії операцію з видалення ракової пухлини шлунка. У Білорусі письменник перебував на реабілітації після перенесеної операції, проте розвиток хвороби зупинити не вдалося...
Народний письменник Білорусі Василь Биков помер 22 червня 2003 року о 20 годині 30 хвилин в реанімаційному відділенні онкологічного госпіталю в Боровлянах, під Мінськом.



http://lib.misto.kiev.ua/UKR/ZMIST/ROSIYSKA/VASIL_VOLODIMIROVICH_BIKOV/alpiyska_balada.dhtml

четвер, 1 грудня 2016 р.

Булат Окуджава

Булат Окуджава біографіяБулат Окуджава біографія Булат Шалвович Окуджава (1924 — 1997) —  письменник (поет, прозаїк), сценарист, автор пісень і музики. Народився Булат Окуджава 9 травня 1924 року в Москві в сім’ї, яка емігрувала з Грузії. Першу освіту отримав в школі Тбілісі, але в російськомовному класі. У 1940 році став працювати учнем токаря в Тбілісі. Під час Великої Вітчизняної війни добровільно відправився на фронт, де був поранений. Перша пісня Окуджави була написана на Північно-Кавказькому фронті в 1943 році, проте не збереглася. Друга пісня була написана в 1946 році. Вищу освіту здобув у державному університеті Тбілісі, по закінченню якого став працювати вчителем. У 1955 році вступив в КПРС, а в наступному році переїхав до Москви. Перші виступи, на яких він співав пісні на свої вірші і музику, відбулися в 1956. Приблизно в цей час Булат складає найвідоміші свої пісні. Літературна кар’єра Окуджави привела його до роботи в «Молодій гвардії» (редактором), «Літературній газеті» (завідуючим відділом) . Пізніше став членом Спілки письменників СРСР. Особливо популярною стала пісня Окуджави «Тут птахи не співають», виконана у фільмі «Білоруський вокзал». Також за своє життя Булат Окуджава склав безліч пісень для мультфільмів, кінофільмів, написав кілька повістей. Перший альбом його пісень вийшов в 1968 році у Франції. У 1990 -х роках проживає переважно за кордоном. Помер 12 червня 1997 року в Парижі. Похований на Ваганьківському кладовищі в Москві.

 ДО СВИДАНИЯ, МАЛЬЧИКИ



 Ах, война, что ж ты сделала, подлая:
 стали тихими наши дворы,
 наши мальчики головы подняли –
 повзрослели они до поры,

 на пороге едва помаячили
 и ушли, за солдатом – солдат...
 До свидания, мальчики! Мальчики,
 постарайтесь вернуться назад.

 Нет, не прячьтесь вы, будьте высокими,
 не жалейте ни пуль, ни гранат
 и себя не щадите, и все-таки
 постарайтесь вернуться назад.

 Ах, война, что ж ты, подлая, сделала:

 вместо свадеб – разлуки и дым,
 наши девочки платьица белые
 раздарили сестренкам своим.

 Сапоги – ну куда от них денешься?
 Да зеленые крылья погон...
 Вы наплюйте на сплетников, девочки.
 Мы сведем с ними счеты потом.

 Пусть болтают, что верить вам не во что,
 что идете войной наугад...
 До свидания, девочки! Девочки,
 постарайтесь вернуться назад.

До побачення, хлопчики…
(переклад Петра Голубкова)

Ах, війна, що ж ти, підла, накоїла:
Стали тихими наші двори,
Підняли наші хлопчики голови —
Подорослішали до пори,
На порозі простилися пошепки
І пішли, за солдатом — солдат...
До побачення, хлопчики! Хлопчики,
Поверніться живими назад.
Не ховайтеся, будьте як месники,
Не шкодуйте ні куль, ні гранат
І себе не жалійте, і все-таки
Поверніться живими назад.
Ах, війна підла, що ж наробилося:
Не весілля — розлуки і дим,
А дівчатка вже платтячка білі всі
Роздарили сестричкам своїм.
Бо тих чоботів — як їм уникнути?
Та зелені ті крила погон...
На плітки ви наплюйте всі, дівчинки.
Ми зведемо рахунки з часом.
Хай базікають: вірити ні в кого,
Навмання що війною йдете...
До побачення, дівчинки! Дівчинки,
Поверніться живими проте.