четвер, 1 грудня 2016 р.

Булат Окуджава

Булат Окуджава біографіяБулат Окуджава біографія Булат Шалвович Окуджава (1924 — 1997) —  письменник (поет, прозаїк), сценарист, автор пісень і музики. Народився Булат Окуджава 9 травня 1924 року в Москві в сім’ї, яка емігрувала з Грузії. Першу освіту отримав в школі Тбілісі, але в російськомовному класі. У 1940 році став працювати учнем токаря в Тбілісі. Під час Великої Вітчизняної війни добровільно відправився на фронт, де був поранений. Перша пісня Окуджави була написана на Північно-Кавказькому фронті в 1943 році, проте не збереглася. Друга пісня була написана в 1946 році. Вищу освіту здобув у державному університеті Тбілісі, по закінченню якого став працювати вчителем. У 1955 році вступив в КПРС, а в наступному році переїхав до Москви. Перші виступи, на яких він співав пісні на свої вірші і музику, відбулися в 1956. Приблизно в цей час Булат складає найвідоміші свої пісні. Літературна кар’єра Окуджави привела його до роботи в «Молодій гвардії» (редактором), «Літературній газеті» (завідуючим відділом) . Пізніше став членом Спілки письменників СРСР. Особливо популярною стала пісня Окуджави «Тут птахи не співають», виконана у фільмі «Білоруський вокзал». Також за своє життя Булат Окуджава склав безліч пісень для мультфільмів, кінофільмів, написав кілька повістей. Перший альбом його пісень вийшов в 1968 році у Франції. У 1990 -х роках проживає переважно за кордоном. Помер 12 червня 1997 року в Парижі. Похований на Ваганьківському кладовищі в Москві.

 ДО СВИДАНИЯ, МАЛЬЧИКИ



 Ах, война, что ж ты сделала, подлая:
 стали тихими наши дворы,
 наши мальчики головы подняли –
 повзрослели они до поры,

 на пороге едва помаячили
 и ушли, за солдатом – солдат...
 До свидания, мальчики! Мальчики,
 постарайтесь вернуться назад.

 Нет, не прячьтесь вы, будьте высокими,
 не жалейте ни пуль, ни гранат
 и себя не щадите, и все-таки
 постарайтесь вернуться назад.

 Ах, война, что ж ты, подлая, сделала:

 вместо свадеб – разлуки и дым,
 наши девочки платьица белые
 раздарили сестренкам своим.

 Сапоги – ну куда от них денешься?
 Да зеленые крылья погон...
 Вы наплюйте на сплетников, девочки.
 Мы сведем с ними счеты потом.

 Пусть болтают, что верить вам не во что,
 что идете войной наугад...
 До свидания, девочки! Девочки,
 постарайтесь вернуться назад.

До побачення, хлопчики…
(переклад Петра Голубкова)

Ах, війна, що ж ти, підла, накоїла:
Стали тихими наші двори,
Підняли наші хлопчики голови —
Подорослішали до пори,
На порозі простилися пошепки
І пішли, за солдатом — солдат...
До побачення, хлопчики! Хлопчики,
Поверніться живими назад.
Не ховайтеся, будьте як месники,
Не шкодуйте ні куль, ні гранат
І себе не жалійте, і все-таки
Поверніться живими назад.
Ах, війна підла, що ж наробилося:
Не весілля — розлуки і дим,
А дівчатка вже платтячка білі всі
Роздарили сестричкам своїм.
Бо тих чоботів — як їм уникнути?
Та зелені ті крила погон...
На плітки ви наплюйте всі, дівчинки.
Ми зведемо рахунки з часом.
Хай базікають: вірити ні в кого,
Навмання що війною йдете...
До побачення, дівчинки! Дівчинки,
Поверніться живими проте.

2 коментарі: