Для учнів 6 клас

Ігор Калинець

Біографія

  Ігор Миронович Калинець на­ родився 9 липня 1939 року в місті Ходорові на Львівщині в сім’ї служ­бовця. У 1956 р. закін­чив середню школу й вступив до Львівського університету імені Івана Франка. 1962 року, закінчивши українське відділення філологічного факультету, почав працювати в обласному архіві: спочатку архіва­ріусом, а згодом – старшим науковим співробітником. Перша збірка віршів поета «Вогонь Купала» побачила світ у видавництві «Молодь» 1966 року і здобула прихильні відгуки критиків. Проте до 80-х років його мало хто знав в Україні. За свою громадянську позицію 1972 року Ігор Калинець отримав шість років суворих таборів і три роки заслання, які відбув на Північному Уралі і в Забайкаллі. Тоді попереднє слідство встановило, що він «унаслідок націоналістичних переко­нань, починаючи із 1965 року, з метою підриву та ослаблення радянської влади проводив антирадянську пропаганду й агітацію шляхом створення, розповсюдження та збереження наклеп­ ницьких документів, які порочать радянський державний лад». Дружину Ігоря Калинця – відому українську поетесу Ірину Калинець – спітка­ла така сама доля. В ув’язненні поет працював токарем і кочегаром. На волю вийшов 1981 року. А реабілітува­ли Ігоря Калинця, як і багатьох, лише 1990-го… Після повернення із заслання був редактором журналу львівського обласного відділу Фонду культури. Творчий доробок поета стано­ вить 17 збірок, що згруповані у двох циклах: у 1991 році у Варшаві вийшов перший том циклу «Пробуджена муза» (9 збірок), а в США – дру­гий том «Невольнича муза» (8 збірок). Творчість Калинця істотно вплинула на ба­гатьох українських поетів пізніших поколінь. Після повернення з ув’язнення та виселення 1981 року Калинець пише і публікує каз­ки для дітей (наприклад, «Дурні казки», 1998), готує перевидання власних поезій. 1994 року журнал «Сучасність» опублікував його повість «Молімось зорям дальнім», написану ще 1972 року під час перебування у слідчому ізоляторі львівської в’язниці. Та поза всякими сумнівами Калинець був і залишається передовсім поетом. Автор двох томів-фоліантів, куди ввійшли сімнадцять збірок оригінальних поезій. Ігор Калинець є почесним членом Міжнародного ПЕН-клубу, лауреатом літературної премії імені Івана Франка (Чикаго, США, 1979). У 1992 році отримав премію імені Василя Стуса, а за книжку вибраних поезій «Тринадцять аналогій» удосто­єний Національної премії України імені Тараса Шевченка. Книжка «Слово триваюче» вийшла друком у Харкові 1997 року. У доробку поета також чимало творів для ді­тей, наприклад, «Книжечка для Дзвінки», видана в Києві 1991 року. Дзвінка – це ім’я коханої ви­датного карпатського ватажка опришків Олекси Довбуша, пам’ять якого й досі вшановують на Західній Україні. Також ім’ям Дзвінка Ігор Калинець назвав свою доньку. За визначні заслуги в утвердженні націо­нальної ідеї, популяризацію українського слова відомому поетові та громадському діячеві Ігореві Калинцю було присвоєно звання почесного громадянина Львова. Живе і працює у Львові. Почесний доктор Львівського національного університету імені Івана Франка.

ПИСАНКИ
Виводить мама дивним писачком 
по білому яйці воскові взори. 
Мандрує писанка по мисочках 
із цибулиним золотим узваром, 
з настоями на травах і корі, 
на веснянім і на осіннім зіллі — 
і писанка оранжево горить 
у філіграннім¹ сплеті ліній. 
То вже вона, як дивовижний світ, 
то вже дзвенить, як згусток сонця, 
буяють буйно квіти у росі, 
олені бродять в березневім соці. 
І стилізовані сплітаються сади 
у маєві густих обрамлень, 
мереживом найтоншим мерехтить 
геометричний космацький орнамент. 
І я поплив у світ дитячих мрій 
на білі колискові оболоні²... 
Котились писанками ізгори 
ясні сонця у мамині долоні.

¹ Філігранний — виконаний з особливою майстерністю до найменших деталей та дрібниць.
² Оболоні — заплавні луки.

ДИВОСВІТ

( Фрагменти )

1. Стежечка

ходім зі мною стежечко

обережно

не зачепися за камінець

переступи соломку

і під спориш не ховайся

все одно бачу а там

за городом ого як ти виросла

сама біжиш

через струмок перескакуєш

батіжком по пилюці цвяхуєш

за суницею збочуєш

топчеш горох при дорозі

коли б глянути стежко

он з тої гори

на всенький світ

тільки не поспішай

така верчена ти

як дзиґа

але ж світ красний

голова крутиться

4. Блискавка

пливе собі королева

королева темряви

у дзеркало а темно

зблисне на мить світлом

зазирне

хто на світі найгарніший

ви ваша темність

відкаже дзеркало

похапцем

заспокоїться королева

на часину

сказано писана красуля

8. Веселка

надягла веселка

стрічок

стрічок як у свято

взяла коромисло

і пішла до річки

дорогою перестрів її

князенко Соняшник

із золотим черевичком

в руці

поміряла веселка

якраз на ніжку

от вони й побралися

10. Криничка

сплю глибоко глибоко

а ще глибше

мати моя підземна

я їй про зорі розповідаю

а вона про коріння дуба

я їй про хмаринку

а вона студеним молоком

мене поїть

я їй про метелика

а вона

з водяного царства

русалку приводить

а оце

весняна калина

не хоче забрати з мене

свою подобу

тільки сонце

п’є та п’є

калинову воду

через золоті соломинки

15. Дим

втік дим від вогнища

просто у синіх джинсах

розпатланий

та й подався у мандри

тільки спечену картоплину

прихопив

по дорозі до міста

сів у трамвай принюхується

зітхнула кондуктор —

осінь мені запахла

залоскотало водієві в носі

повернув трамвай

і гайнув у гай

я не в той трамвай сів

подумав дим

і через вікно

вистрибнув